BlurXTerminator 2.0 AI4: практичний тест корекції оптичних аберацій
Після оновлення BlurXTerminator до версії 2.0 (модель AI4) найбільшою родзинкою стала потужна здатність до корекції оптичних аберацій. У цій статті я зібрав практичні враження від випробування його на різноманітних «проблемних» знімках — від аберацій у кутах кадру та зоряних треків під час зйомки до відновлення насичених ділянок навколо яскравих зір.
Аберації в кутах кадру: маленькі зорі знову стали круглими
Спершу подивімося на знімок, зроблений камерою D810 разом з об’єктивом Sigma ART 105mm f1.4 (діафрагмованим до f2). Такий об’єктив від природи має помітну аберацію в кутах кадру, і зорі витягуються в найрізноманітніші форми. Після корекції AI4 багато дрібних зір у кутах кадру несподівано знову стали круглими. Чесно кажучи, коли я вперше побачив цей ефект, трохи здивувався і поспішив оновити програму.
Навіть легкі зоряні треки під час зйомки можна врятувати
Один із колег-астрофотографів згадав про ситуацію із зоряними треками під час зйомки. Заразом я знайшов один забракований знімок із треками (дані з недостатньою дискретизацією, undersampling) для тесту корекції AI4 — здається, всі витягнуті зорі вдалося відновити. Найбільша відмінність від знімка з аберацією в кутах кадру полягає в тому, що тут яскраві зорі не набули деформованої форми «голуба» — вони теж були відновлені до круглої форми.
Деконволюція робить фонові галактики чіткішими
Перейдімо до знімка, зробленого невеликим рефрактором (жартома званим «телескоп-зубочистка»). На фоні кадру видно багато галактик різних типів. Після деконволюції за допомогою ШІ галактики стали чіткішими, а зорі трохи зменшилися — іноді доводиться придивитися двічі, щоб розрізнити, де зорі, а де далекі галактики.
AI4 не завжди кращий за AI2
Тут варто згадати один контрприклад. Якщо ваш телескоп має ваду «фіолетової облямівки» (зорі з фіолетовим відтінком), при корекції за допомогою BXT раджу перейти на AI2. Річ у тім, що результат корекції AI4 натомість спричиняє появу неприродного зеленого кольору навколо зір — фіолетова облямівка перетворюється на зелену, тобто одну проблему просто міняють на іншу. Нова модель не завжди універсальна: у певних ситуаціях з хроматичною аберацією стара модель може підійти краще.
Ключова відмінність AI4 та AI2 в насичених ділянках
Є один приклад, який дуже добре ілюструє прогрес AI4: відбивна туманність IC 349 (Barnard’s Merope Nebula) поруч зі скупченням Плеяди. Ця відбивна туманність, розташована біля зорі Меропа, зазвичай губиться в сяйві зорі й залишається непоміченою під час обробки M45, бо доводиться сильно розтягувати зорі та навколишню туманність. Але несподівано, після зйомки та інтеграції 10-сантиметровим рефрактором, її вже можна було спостерігати на лінійному етапі; а після деконволюції AI4, порівнявши зі знімком космічного телескопа «Габбл», вона й справді трохи на нього схожа.
Підсумовуючи дві найбільші відмінності AI4 порівняно з AI2:
- Заповнює значення каналів, яких бракувало в PSF у насичених ділянках яскравих зір, тому зорі змінюють колір з неприродного синьо-фіолетового на більш нормальний біло-блакитний.
- Для деталей, які не є зорями, поблизу насичених ділянок (наприклад, IC 349), дає кращий результат деконволюції.
Використання знімків Габбла як еталону для звірки
Розвиваючи цю звичку порівнювати: на пізніх етапах обробки знімків, особливо галактик, я часто використовую знімки космічного телескопа «Габбл» як орієнтир для звірки й навчання, щоб пересвідчитися, що певні дрібні деталі справді існують, а не є артефактом, штучно створеним обробкою.
Звісно, навіть після BXT неможливо зняти щось таке чітке, як Габбл, але принаймні загальний вигляд, розташування областей HII та ділянок, затемнених пилом, можна зіставити. Як на зображенні нижче: ліворуч — M96, оброблена одним із аматорів-астрофотографів за даними HST, праворуч — M96, знята й оброблена 12-сантиметровим телескопом і збільшена до 500%. Якщо все збігається, цього достатньо, щоб трохи втішитися результатом важкої обробки.
